Банджо — родич загальновідомої європейської мандоліни, прямий нащадок африканської лютні. Але між мандоліною і банджо є різка відмінність в звуці — банджо має звук дзвінкіший і різкіший.
Банджо – струнний щипковий музичний інструмент з корпусом у вигляді бубна і довгою дерев'яною шийкою з грифом, на якому натягнуто від 4 до 9 жильних струн.
Т.Джефферсон згадує про банджо в 1784 році; мабуть, інструмент був завезений до Америки чорними невільниками із Західної Африки, де його попередниками були якісь арабські інструменти. У ХІХ ст. банджо став використовуватися менестрелями і таким чином потрапив до ранніх джаз-бандів як ритмічний інструмент.
У сучасній Америці словом "банджо" позначається або його теноровий різновид з настроєними по квінтах чотирма струнами, нижня з яких – нота ДО малої октави, або п'ятиструнний інструмент, з іншою настройкою.
