У кожної речі є своя історія, є вона й у фортепіано. Знати її безсумнівно не тільки цікаво, але й корисно. Це дозволяє краще розбиратися в музичних стилях і розуміти зміст того або іншого твору.
Винахід фортепіано на початку XVIII сторіччя стало поворотним моментом в історії європейської культури. Фортепіано повністю змінило характер музичної культури західної цивілізації.
Клавішні інструменти існували ще в Середні Століття. Орган, самий старий з них, - це духовий клавішний інструмент (у нього немає струн, а є безліч труб), і він не є безпосереднім родичем фортепіано.
Перший клавішний інструмент, у якого були струни, - клавікорд.
клавікорд
Він з'явився в пізніше Середньовіччя, хоча ніхто не знає, коли саме. Клавікорд мав пристрій, схожий на пристрій сучасного фортепіано. Однак його звук був занадто м'яким і тихим для того, щоб на ньому можна було грати перед великою кількістю людей. Клавікорд, будучи набагато менший по розмірам й простіший, ніж його родич клавесин, був досить популярним інструментом домашнього музиціювання, і його напевно можна було знайти в будинках композиторів епохи барокко, включаючи Баха.
Клавікорд мав дуже простий пристрій. При натисканні на клавішу маленький мідний квадратик за назвою тангент ударяв струну. У той же час піднятий демпфер дозволяв струні вібрувати. У клавікорда було по одній струні на кожну клавішу, у той час як у сучасного фортепіано на кожну клавішу буває до трьох струн. Будучи дуже тихим інструментом, клавікорд все-таки дозволяв робити крещендо й димінуендо.
Інший клавішний інструмент - клавесин - швидше за все був винайдений в Італії в XV столітті.
клавесин
У цьому випадку звук витягається пташиними перинками або шматочками шкіри (на зразок медіатора). До того ж струни клавесина розташовані паралельно клавішам, як у сучасного рояля, а не перпендикулярно, як у клавікорда й сучасного піаніно. Звук клавесина - досить слабкий, не дуже-то придатний для виконання музики в великих залах. У п'єси для клавесина композитори вставляли безліч мелізмів (прикрас) для того, щоб довгі ноти могли звучати досить протяжно. Зазвичай клавесин використався для акомпанементу…
Третій вид струнно-клавішного інструмента, на якому грали в XV, XVI й XVII століттях, - це спінет.
спінет
По суті спінет - це маленький клавесин з однією або двома клавіатурами розміром у чотири октави. Він як правило був багато декорований і тому був такою же прикрасою будинку, як і гарні меблі.
На рубежі XVIII століття композитори й музиканти стали гостро відчувати потребу в новому клавішному інструменті, що не поступався би по виразності скрипці. Більше того, був необхідний інструмент із більшим динамічним діапазоном, здатним на громове фортисимо, найніжніше піаніссімо й найтонші динамічні переходи.
Ці мрії стали реальністю, коли в 1709 році італієць Бартоломео Кристофорі, що займався музичними інструментами сімейства Медичі, винайшов перше фортепіано.
фортепіано
Він назвав свій винахід "gravicembalo col piano e forte", що означає "клавішний інструмент, що грає ніжно й голосно". Це назва потім була скорочена, і з'явилося слово "фортепіано". Трохи пізніше подібні інструменти були створені вчителем музики з Німеччини Кристофором Готлібом Шретером (1717 р.) і французом Жаном Маріусом (1716 р.).
Фортепіано Кристофорі було дуже простим. Воно складалося із клавіші, повстяного молоточка й спеціального пристрою повертання. У такого фортепіано не було ні демпферів, ні педалей. Удар по клавіші змушував молоток ударяти по струні, викликаючи її вібрацію, зовсім не схожу на вібрацію струн у клавесина або клавікорда. Пристрій повертання дозволяв молоточку йти назад, а не залишатися притиснутим до струни, що заглушало б вібрацію струни. Пізніше була винайдена подвійна репетиція, що дозволила молоточку опускатися наполовину, що дуже допомагало у виконанні трелей і нот, які швидко повторюються.
Найчудовіше у фортепіано - це здатність резонувати і динамічний діапазон. Дерев'яний корпус і сталева рама (винайдена пізніше, в XIX столітті, рама у фортепіано Кристофорі була дерев'яною) дозволяють інструменту досягати майже дзвонового звучання на форте. Інша відмінність фортепіано від його попередників - це здатність звучати не тільки тихо й голосно, але й робити крещендо і димінуендо, міняти динаміку раптово або поступово.
Коли фортепіано вперше заявило про себе, у Європі панувала епоха рококо (1725-1775) - період, перехідний від барокко до класицизму. У період класицизму фортепіано стало популярним інструментом домашнього музиціювання і концертного виконання. Фортепіано найбільше підходило для виконання жанру сонати, що з'явився в цей час, яскравим зразком якого є добутки Клементі та Моцарта.
Поява фортепіано також викликало зміну репертуару ансамблів й оркестрів. Концерт для фортепіано з оркестром - новий жанр, що став досить популярним у період класицизму. Довгий час клавесин був інструментом, що акомпанує, дуже рідко виступаючи в ролі соліста. Динамічні можливості дозволили фортепіано встати в ряд сольних інструментів, таких, як скрипка й труба, і зайняти центральне місце в концертних залах Європи.
Завдяки тому, що фортепіано тепер можна було почути не тільки в палацах знаті, коло аматорів фортепіанної музики почав розширюватися. Усе більше й більше людей були готові платити за те, щоб почути того або іншого соліста. Це викликало потребу в усе нових і нових творах для фортепіано, зростала кількість композиторів, які одержували визнання завдяки музиці для фортепіано.
На зміну класицизму приходить епоха романтизму, коли в музиці, та й у мистецтві в цілому, основну роль стало грати вираження емоцій. Це виразилося, зокрема, у фортепіанної творчості Бетховена і Шумана, Ліста, Шопена. І тут виразні можливості фортепіано виявилися дуже до речі. Твори для фортепіано в чотири руки стали дуже популярними в цей період, коли з фортепіано одночасно витягали до двадцяти звуків, породжуючи нові фарби.
У період романтизму фортепіано було популярним інструментом домашнього музиціювання. Аматори музики віддавали перевагу саме фортепіано, тому що воно давало можливість виконувати одночасно й мелодію, і гармонію. Ріст популярності фортепіано привів до появи піаністів-віртуозів. Все-таки необхідно відзначити, що, незважаючи на падіння своєї популярності, клавесин не зник зі сцени зовсім. Його ніжне звучання й сьогодні можна почути на концертах стародавньої музики. Композитори продовжують писати музику для цього інструмента, клавесини виробляються в досить великих кількостях.
Очевидно, що поява фортепіано - здавалася б така незначна подія - стало поворотним моментом в історії мистецтва. Цей винахід змінив характер всієї європейської музики, що є важливою частиною всієї світової культури. За минулі триста років майже всі великі композитори писали фортепіанну музику, і багато хто з них знамениті саме своїми фортепіанними творами. Сьогодні не можна знайти музиканта - будь то співак або композитор, кларнетист або скрипаль - у якого б дома не було піаніно. Незважаючи на його молодість, фортепіано має на суспільство в цілому більший вплив, чим який-небудь інший інструмент, і треба думати, що його славі ще дуже далеко до заходу…
